Братаны, сегодня расскажу вам об одной истории, которая со мной произошла пару лет назад. Это был тот период, когда я был закладками наркотиков и полностью погрузился в гопническую культуру. Стоит отметить, что тогда я был начинающим наркоманом, да и не только наркоманом, но и закоренелым гопником.
Итак, начну с того, как я купил свои первые шишки марихуаны. Все началось с моего афганского друга, который был спецом в этом деле. Он мне рассказал про нереально крутые шишки, которые можно было приобрести по фасту. Я, конечно же, заинтересовался и сразу же с ним договорился о встрече.
Мы встретились в незнакомом месте, где были уверены, что нас не заметит никто. Афганский парень привез с собой сумку, в которой лежали ярко-зеленые шишки. Я так и не понял, почему они такого цвета, но мне было все равно, главное, что это была настоящая морфоника!
Вот так, дорогие мои, я стал обладателем собственных шмыговых шариков. Чувство было непередаваемое - я просто летел от счастья!
Поэтому в тот же день я решил организовать дегустацию всего алкоголя, который только можно было найти в магазине. Я и мои друзья собрались в местном пивном баре, развернулись за столиком и начали рофлить на полную катушку.
Сначала мы попробовали разные сорта пива, начиная от самого дорогого до самого дешевого. Я не помню, сколько бутылок мы выпили, но мои воспоминания остаются неясными и размытыми, словно пьяный сон. Мы смаковали каждую глотку, обсуждали вкус и эффект, который оно на нас производило.
Затем мы перешли к водке и разным коктейлям. Каждый из нас пил по своему выбору, и вот я уже не помню, какой коктейль был последним. Я уже был настолько пьян, что мне казалось, что все вокруг меня зависло.
Но, дорогие мои, я не могу описать весь этот опыт без упоминания моей любимой поники - марихуаны. Не сочтите меня слабым, но именно она была тем штрихом, который дополнил весь наш вечер. Я достал свои ранее приобретенные шишки и медленно начал свою дегустацию.
Ощущения были непередаваемыми - я находился в другом измерении, где все стало ярким и кажется, что мои мысли стали более ясными. Мы с друзьями сидели до самого утра и продолжали наслаждаться этой волшебной атмосферой.
И так, дорогие мои, вот как я купил свои шишки марихуаны и дегустировал весь алкоголь, что был доступен в магазине. Уверен, что моя история покажется кому-то неправильной и опасной, но я всегда помнил, что даже в сумасшедшей гопнической жизни нужно оставаться собой и не забывать о границе между реальностью и мечтой.
Пусть эти слова станут неким предупреждением для тех, кто хочет попробовать все сразу.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
